Особливості та переваги керамічних блоків

Керамічні блоки, відомі ще під назвами «поризовані» або теплі, з’явилися на ринку будівельних матеріалів порівняно недавно. У порівнянні з тисячолітньою історією цегли, це інноваційний винахід. Як і більшість стінових матеріалів, блок має певний набір характеристик, що визначають сферу застосування. Поки що жоден з видів блоків не перевершив цеглу за універсальністю, але керамоблок максимально наблизився до нього.

Особливості керамоблоку

Схожість із цеглою блоку надає не тільки червоно-жовтогарячий колір, а й інші властивості. Сировина для виробництва цегли та блоку однакова – глина. Але далі технологія виготовлення відрізняється. Якщо для цегли, повнотілої або порожнистої використовують практично чисту глину, то для керамічного блоку готують суміш глини та порізуючих наповнювачів.

Щільність матеріалу термоблок, придбати який можна на сайті https://teplokeram.com.ua/ru/, знаходиться в діапазоні від 750 до 850 кг/м3. Для порівняння, повнотіла цегла має щільність 1700 – 1900 кг/м3, пустотіла – 1100 – 1400 кг/м3. Порожнеча блоку може бути на рівні 75-80%, у пустотілої цегли – не більше 50%. Але зниження щільності грає як позитивну роль. Зменшуються й несучі властивості. Але на відміну від блоків із газобетону, керамічні використовують і при зведенні багатоповерхових будівель (до 4 поверхів). За обсягом стандартний блок замінює 10 – 15 цеглин, не надто переважаючи за вагою. Така властивість знижує кількість швів та зменшує витрату розчину.

Відмінні характеристики блоків:

  • теплова інертність (низька швидкість промерзання);
  • невелика вага;
  • точність форми;
  • шумоізоляційні властивості;
  • високий рівень адгезії до штукатурки, шпаклівки та будівельних розчинів.

Використання теплих блоків скорочує терміни здачі об’єкта на 20 – 30% порівняно з рядовою цеглою.

Особливості будівництва будинків із керамічного блоку

Невелика вага матеріалу визначає можливість облаштування легших фундаментів, ніж цегляних будівель. Але на пальових і стовпчастих основах будувати не рекомендується, найкраще підходять стрічкові бетонні та блокові конструкції. На нестійких ґрунтах заливають суцільну залізобетонну плиту.

Для кладки стін використовують різні види будівельних розчинів. Найкраще зарекомендували себе теплі розчини Porotherm та Perel. Також можна використовувати сухі суміші інших виробників, які містять перліт. Кладку ведуть і на стандартний цементно-піщаний розчин для цегли. Але, маючи гарну адгезію до керамоблоку, він сильно відрізняється по теплопровідності. У місцях розташування швів виникають містки холоду, що знижують ефект від використання термоблок як теплоізоляційний матеріал.

Ще одна проблема, пов’язана з теплоізоляцією – це недосвідчені будівельники, які бажаючи збільшити міцність блоку, заливають його розчином, який глибоко проникає у внутрішні порожнини. Такий спосіб кладки трохи збільшує міцність, але сильно знижує теплозахисні властивості. Правильний спосіб кладки – на скловолоконну сітку. Збільшення витрат на будівництво за рахунок придбання сітки компенсується зниженням витрати сухої суміші.

Наступна помилка при кладці – заповнення розчином бічних швів. Робити це не слід. На бічних поверхнях блоку передбачено спеціальний гребінець, що служить для щільного з’єднання. Крізь такі стики повітря не минає.

При досить високій здатності стін, перекриття рекомендується встановлювати не залізобетонні, а каркасні, на дерев’яних балках. По периметру верхньої частини будівлі облаштовують залізобетонний армопояс, що зміцнює стіни і створює потужну основу для каркасу даху. Верхній вінець повинен мати не менше 8 см у висоту та ширину на всю товщину стіни.

Висота визначається тим, що всередині повинен бути арматурний каркас (діаметр 12 мм), а товщина захисного шару потрібна не менше 3 см з кожного боку. Для бетонування армопояса встановлюють опалубку та весь периметр заливають за один раз, без стиків та швів.